Авторизація | Реєстрація

Андрій Новак: «Вірю, що виконаємо поставлене завдання!»

  • 21.11.2012 21:05
  • 0
  • 3228

Влітку цього року склад тернопільської «Ниви» змінився ледь не на всі 100%. Фактично з нуля було сформовано нову команду, яка зараз всіма силами намагається здобути путівку до першої ліги. Одним із новачків тоді став Андрій Новак, який своєю надійною грою по праву закріпив за собою пост №1 у команді. Напередодні зимового міжсезоння воротар «Ниви» люб'язно погодився дати інтерв'ю.

Пройшов школу Олега Кононова

— Як відомо із Вашої біографії, Ви народилися та перші роки життя прожили не в Україні…
— Так, я народився в Польщі, оскільки батько був військовим.  По місцю його служби ми і проживали. Лише згодом сім'я переїхали в Україну, в Івано-Франківськ.

— Перш за все, Андрію, хотілося б дізнатися, як розпочиналась Ваша футбольна кар'єра, в скільки років почали займатись футболом і хто був першим тренером?
— Захопився футболом ще в дитинстві, коли разом з друзями в дворі ганяли м'яча. А оскільки жив поряд зі стадіоном «Рух», то часто відвідував футбольні матчі і десь у років вісім записався на секцію футболу. Когось з дитячих тренерів виокремити важко, оскільки з багатьма довелось попрацювати.

— Однак відомо, що одну з важливих ролей в Вашому становленні, як футболіста зіграв Юрій Шулятицький.
— Саме так, коли вже коли я закінчував школу, саме Юрій Йосипович запросив мене в команду другої ліги.

— Саме тоді, під час одного з матчів другої ліги, Вас помітили селекціонери львівських «Карпат», яке було продовження цієї історії?
— Не пригадаю, під час якого матчу це сталось. Натомість пропозиції, очевидно, надходили і від інших клубів. Однак «Карпати» були більш наполегливі в своїх намірах і я практично одразу ж підписав з ними п'ятирічний контракт.

— Під час Вашого перебування в розташуванні львівського клубу довелось попрацювати з білоруським коучем Олегом Кононовим. Чим відрізнявся цей тренер з-поміж інших?
— Олег Георгійович є дуже спокійною та інтелігентною людиною. До нього з командою працювали Іщенко, Яремченко, однак з його приходом змінилось все: тренувальний процес, тактична побудова, психологія гравців. Це було для нас великою несподіванкою. Не тільки я, а й усі інші гравці відчули щось нове. Ніхто не очікував успіху одразу, але вірили та з подвійною наснагою викладались на полі, знаючи, що з часом винагорода за нашу працю прийде. Результат ви самі бачили — це і перемога над грізним турецьким «Галатасараєм», вихід в груповий етап Ліги Європи, і перемога молодих «карпатівців» у чемпіонаті дублюючих складів.

— З ким із «карпатівців» того періоду підтримуєте дружні стосунки?
— Найбільше — із Ігорем Ощипком. Також часто спілкуюсь із Андрієм Сагайдаком, Володимиром Бідловським, Андрієм Гурським…

— Та все ж пробитись в основу головної команди Львівщини не вдалось. Як далі склалась Ваша футбольна кар'єра?
— Мабуть, тоді я хотів довести і собі, і керівникам «Карпат», які мабуть, вже не розраховували на мене, що я ще можу заграти на високому рівні і… мені віддали в оренду до «Прикарпаття». Там пробув лишень півроку. Далі була спроба закріпитись в Тирасполі, однак через високу конкуренцію там не залишився і повернувся додому.

— Далі в твоїй кар'єрі з'явився «Енергетик» з провінційного Бурштина…
— Впринципі, там на мене розраховували, як на першого номера, однак вже у другому матчі травмувався. Це ушкодження довго давалось взнаки...

— Тепер хотілося б запитати про кар'єру в молодіжній збірні України…
— Мене двічі викликали до лав української молодіжки. Однак лишень одного разу довелось зіграти — це був товариський матч проти білоруських однолітків.

«Потрібно грати за ту команду, де на тебе розраховують, довіряють і де ти потрібен»

— По завершення минулого сезону команда з Бурштина перестала існувати. Яким чином опинилися в Тернополі і що стало головним аргументом для переходу в «Ниву»?
— В мене були пропозиції з інших команд, однак після дзвінка Ігоря Яворського я вирішив прийняти запрошення саме «Ниви». Завжди схиляюсь до думки, що потрібно грати за ту команду, де на тебе розраховують, довіряють і де ти потрібен.

— В Тернополі є ще один професійний  клуб, який теж виступає у другій лізі. Наскільки принциповими були протистояння з ними і чи тренер якось по-особливому налаштовував гравців на ці матчі?
— Загалом за кожну перемогу дають три бали.  ФК «Тернопіль» є досить міцною та амбітною командою, укомплектованою хорошими гравцями, котрі багато років грають разом. Ми хотіли довести і собі, і керівництву, і вболівальникам, що «Нива» на сьогоднішній день є найсильнішою командою в Тернополі.

— Кого із суперників вважаєш основним конкурентом «Ниви» за підвищення в класі?
— Чернігівську «Десну» — дуже хороша та збалансована команда, яка своєю грою доводить статус фаворита .

— Докладніше хотілося б запитати про мікроклімат в «Ниві», з ким найбільше спілкуєтеся в команді, хто є неформальними лідерами?
— Щодо лідерства, то це, перш за все, наш капітан Микола Лазорик, великий авторитет в Анатолія Маткевича, Олександра Антонюка, Тараса Кабанова — гравців, які багато де пограли і багато чого бачили в своєму житті. Вони ведуть за собою колектив, і кожен молодий гравець в команді прагне рівнятись на них. Що стосується особистого спілкування, то найбільше спілкуюсь з Тимофієм Листопадом, Тарасом Кабановим та Анатолієм Маткевичем.

— В команді є як і вікові, так і молоді гравці. Чи існує в «Ниві» так звана дідівщина?
— Таке ганебне явище було ще в 90-х роках, я ще трішки його застав, коли тільки починав професійну кар'єру. Такого зараз немає ані в нашій команді, ані в інших колективах.

— В першій частині чемпіонату Ви відіграли всі матчі від дзвінка до дзвінка і напевно з часів Юри Паньківа не було такого хорошого та класного голкіпера в тернопільській команді. Натомість у складі «Ниви» є ще два кіпери — Руслан Мазур та Олександр Полуляхов. Які між вами стосунки, адже вони відверто гріють лавку запасних?
— Ми робимо одну спільну справу, допомагаємо один одному на тренуваннях, тобто між нами нормальні, робочі відносини.

— Де Ви проживаєте і як проходить відновлення ігрових кондицій у гравців після важких матчів?
— Команда проживає в санаторії «Медобори». Щодо відновлювальних процедур, то це, в основному, відвідування  басейну, сауни, за бажання, масаж.

— Що можеш сказати про головного тренера Ігоря Яворського та його тренерський штаб?
— Ігор Петрович відноситься до всіх гравців справедливо, вимогливо, деколи буває жорстким, але, водночас. він може з нами пожартувати, розказати якусь історію з власного футбольного життя — хороший спеціаліст та психолог. Його ж помічники багато у чому допомагають в тренувальному процесі, підказують як краще зіграти в тій чи іншій ситуації. Щодо роботи воротарів, то з нами працює Ігор Іванович Біскуп. Я лишень хороші слова можу сказати про наш тренерський штаб.

— Як можеш охарактеризувати гру «Ниви» протягом першої частини сезону?
— Сезон почався для нас не зовсім вдало. Нас вибили кілька необов'язкових поразок. Однак, ми зуміли вийти з цієї психологічної ями і кожне очко, кожна перемога, давали нам все більше сил, впевненості та наснаги боротись далі.

Бліц-опитування

— Чому Ви стали саме воротарем?
— Завжди подобались всілякі падіння, стрибки, сейви. Це було дуже цікаво для мене, хоча в ДЮСШ я грав на різних позиціях: і в полі, і на воротах. Але, врешті-решт, вибрав позицію голкіпера.

— Хто є Вашим кумиром у футболі?
— Як таких, кумирів немає,. Щодо сучасних футболістів, найсильнішим вважаю Ліонеля Мессі, а з воротарів стабільною грою останнім часом відзначають Буффона та Касільяса. Однак виокремити якогось улюбленого мені важко.

— На початку сезону Ви вибрали собі ігровий номер 54, в «Карпатах» грали під №21, в «Енергетику» — 43. Чому саме вибирали такі дивні, як для голкіпера, номери?
— Такі номера просто ніхто й ніде не брав. Просто сподобався та й все.

— Спільною рисою Андрія Новака, Нельсона Діда, Ікера Касільяса та Петера Чеха є те, що вони всі є лівшами. Ви стовідсотковий лівша?
— Під час гри більше використовую ліву ногу. М'яча вибиваю лівою ногою, а от пишу правою.

— Як Ви проводите вільний час і як часто навідуєте рідних?
— Додому навідуюся якщо маю декілька вихідних, а так, вільний час проводжу за ноутбуком, читаючи новини, статті, книги, по місту прогулююсь. Чогось неординарного немає. Щодо походеньок в розважальні заклади, то це у нас не практикується, можливо, після останньої гри зберемось командою на бенкет, відзначимо завершення важкого сезону.

— Сезон підходить до завершення. Чи є якісь конкретні плани щодо проведення відпочинку?
— Чогось конкретного немає, мабуть на декілька днів з друзями поїду в гори. Можливо, до друзів в гості навідаюсь.

— Як тобі Тернопіль, атмосфера на стадіоні і місцеві вболівальники?
— Перш за все, Тернопіль — дуже красиве місто, в якому є затишна набережна, сучасний стадіон. Приємно , що на матчі другої ліги ходить по 2-3 тисячі глядачів. Як для другої ліги непоганий показник. Особливо хотів би відзначити матч з ФК «Севастополь», коли понад 8 тисяч глядачів шалено підтримували команду.

— І на завершення, хотілося б сказати слова подяки від усіх вболівальників та прихильників «Ниви» за самовіддану гру Вам та усім футболістам, які потом і кров'ю захищали честь команди та міста. Бажаю Вам успіху та щоб в наступному ювілейному році, коли команді «Нива» виповниться 35, була досягнута головна мета — перша ліга!
— Дякую за побажання. Від імені всієї команди, всіх гравців хотів би подякувати вболівальникам, які несамовито підтримують нас на кожному матчі. Щоб вони і надалі відвідували поєдинки за участю «Ниви», адже нам їхня підтримка дуже важлива. Вірю, що поставлене на сезон завдання спільними зусиллями буде виконане!

Фото — sports.te.ua.
Розмову вів FCNT.


Коментарі

Коментарі відсутні


Додати коментар

Будь-ласка, зареєструйтесь для додавання коментарів