Авторизація | Реєстрація

Два тайми з керівництвом “Ниви”

  • 10.04.2008 22:13
  • 11
  • 8594

Наступного після солідної перемоги над “Єдністю” дня весь штаб тернопільської “Ниви” у складі президента клубу Степана Рубая, головного тренера команди Юрія Коваля та спортивного директора Ігоря Біскупа завітав до редакції “НОВОЇ…”, аби взяти участь у півторагодинній прямій лінії з тернопільськими уболівальниками. Гості прийняли кілька десятків дзвінків, а коли між запитаннями уболівальників виникали паузи, керівників “Ниви” намагався “пресингувати” журналіст “НОВОЇ…”. Що з цього вийшло — судити вам…

“Не можна відіграти весь чемпіонат одинадцятьма футболістами”
— Нині у “Ниві” певне перенасичення сильними гравцями атакуючого плану, і, звісно ж, не всі потрапляють до основного складу, тож чи не плануєте перейти на більш відкриті тактичні схеми у три захисники, які нададуть грі “Ниви” ще більшої видовищності?
Юрій Коваль: — Амплуа не всіх наших гравців трактується правильно. З чистих нападаючих у нас Вікарюк, Сливка та Кривий, навіть Герасименко та Кундель — гравці середньої лінії. Але сьогодні не має значення, скільки на полі гравців тієї чи іншої ланки. Важливо, які завдання перед ними стоять, і як вони їх виконують.
— Але ж такий результативний гравець, як Суспіцин, змушений грати в захисті…

Ю. К.: — Сучасний футбол настільки універсальний, що саме переведення того ж Суспіцина на край захисту — це і є більш атакуюча модель. За рахунок того, що суто в обороні у нас грають Дурай та Задорожний, яким допомагають центральні хавбеки Вишталюк або Ніканович, крайні захисники мають змогу частіше підключатися до атак. Тож ми в атаці граємо за схемою 3-5-2, а у захисті використовуємо схему 5-3-2.
— Ви зупинилися на тому варіанті основного складу, який розпочинав матч з “Єдністю”, чи пошуки ще не завершені?
Ю. К.:— Ми вважаємо “основою” усіх 17 гравців, які вийшли на поле проти “Єдності”, плюс ще Семенина, Лівіцький та Лопушняк. У другій лізі дозволено робити 7 замін, а це фактично дає можливість під час матчу створити іншу команду. На поле виходить той, хто сильніший на даний момент або краще підходить під ту чи іншу тактичну схему. Не можна відіграти весь чемпіонат одинадцятьма футболістами.
— А ви задоволені селекційною роботою, проведеною у міжсезоння?
Ю. К.: — Мабуть, нема у світі такого тренера, який був би цілком задоволений селекцією.
Степан Рубай: — (зі сміхом — авт.). Та у Юрія Григоровича запити — дай, Боже. Він ось із “Барселони” хотів би кількох гравців узяти, але ми не можемо собі такого дозволити.
Ю. К.: — Йдеться навіть не про трансферні суми… Просто висококласні гравці, як правило, за жодні гроші не хочуть грати у другій лізі. Вони бояться втратити кваліфікацію.
“Я дивлюся не на бюджет, а на поле!”
— Доброго дня, мене звати Іван. Я хотів би задати запитання президенту ФК “Нива”…
— Будь ласка!
— Який річний бюджет тернопільської “Ниви” порівняно з іншими клубами? А також яка середня зарплата гравців вашої команди?
С. Р.:
— Я так зрозумів (сміється — авт.), що ви плануєте до нас на роботу і відразу про зарплату запитуєте… Якщо ж серйозно, то бюджет нашої команди середній у другій лізі.
— А якщо порівнювати з першоліговими колективами?
С. Р.:
— То у нас приблизно удвічі менший… Якщо колись підвищимося у класі, то, звісно ж, бюджет доведеться збільшувати. Ну, а зарплата у молодих — одна, у лідерів команди — інша. Але це конфіденційна таємниця. Я не хотів би розголошувати, а то у нас у команду черга бажаючих грати вишикується…
— Вас турбує уболівальник з 20-річним стажем. Запитання до головного тренера. Скажіть, чи є реальна можливість потрапити до першої ліги? Я знаю, що ви не опускаєте руки боретеся, але порівнюючи бюджети вашого клубу та “Княжої”, розуміючи, що федерація буде підтримувати клуб із Київської області, виникають сумніви у виході “Ниви” до першої ліги.
Ю. К.:
— Я дивлюся не на бюджет, а на поле і на турнірну таблицю! Нині маємо розрив лише в одне очко.

Денис Лучка, "Нова Тернопільська газета".

Наступного після солідної перемоги над “Єдністю” дня весь штаб тернопільської “Ниви” у складі президента клубу Степана Рубая, головного тренера команди Юрія Коваля та спортивного директора Ігоря Біскупа завітав до редакції “НОВОЇ…”, аби взяти участь у півторагодинній прямій лінії з тернопільськими уболівальниками. Гості прийняли кілька десятків дзвінків, а коли між запитаннями уболівальників виникали паузи, керівників “Ниви” намагався “пресингувати” журналіст “НОВОЇ…”. Що з цього вийшло — судити вам…

“Не можна відіграти весь чемпіонат одинадцятьма футболістами”
— Нині у “Ниві” певне перенасичення сильними гравцями атакуючого плану, і, звісно ж, не всі потрапляють до основного складу, тож чи не плануєте перейти на більш відкриті тактичні схеми у три захисники, які нададуть грі “Ниви” ще більшої видовищності?
Юрій Коваль: — Амплуа не всіх наших гравців трактується правильно. З чистих нападаючих у нас Вікарюк, Сливка та Кривий, навіть Герасименко та Кундель — гравці середньої лінії. Але сьогодні не має значення, скільки на полі гравців тієї чи іншої ланки. Важливо, які завдання перед ними стоять, і як вони їх виконують.
— Але ж такий результативний гравець, як Суспіцин, змушений грати в захисті…

Ю. К.: — Сучасний футбол настільки універсальний, що саме переведення того ж Суспіцина на край захисту — це і є більш атакуюча модель. За рахунок того, що суто в обороні у нас грають Дурай та Задорожний, яким допомагають центральні хавбеки Вишталюк або Ніканович, крайні захисники мають змогу частіше підключатися до атак. Тож ми в атаці граємо за схемою 3-5-2, а у захисті використовуємо схему 5-3-2.
— Ви зупинилися на тому варіанті основного складу, який розпочинав матч з “Єдністю”, чи пошуки ще не завершені?
Ю. К.:— Ми вважаємо “основою” усіх 17 гравців, які вийшли на поле проти “Єдності”, плюс ще Семенина, Лівіцький та Лопушняк. У другій лізі дозволено робити 7 замін, а це фактично дає можливість під час матчу створити іншу команду. На поле виходить той, хто сильніший на даний момент або краще підходить під ту чи іншу тактичну схему. Не можна відіграти весь чемпіонат одинадцятьма футболістами.
— А ви задоволені селекційною роботою, проведеною у міжсезоння?
Ю. К.: — Мабуть, нема у світі такого тренера, який був би цілком задоволений селекцією.
Степан Рубай: — (зі сміхом — авт.). Та у Юрія Григоровича запити — дай, Боже. Він ось із “Барселони” хотів би кількох гравців узяти, але ми не можемо собі такого дозволити.
Ю. К.: — Йдеться навіть не про трансферні суми… Просто висококласні гравці, як правило, за жодні гроші не хочуть грати у другій лізі. Вони бояться втратити кваліфікацію.
“Я дивлюся не на бюджет, а на поле!”
— Доброго дня, мене звати Іван. Я хотів би задати запитання президенту ФК “Нива”…
— Будь ласка!
— Який річний бюджет тернопільської “Ниви” порівняно з іншими клубами? А також яка середня зарплата гравців вашої команди?
С. Р.:
— Я так зрозумів (сміється — авт.), що ви плануєте до нас на роботу і відразу про зарплату запитуєте… Якщо ж серйозно, то бюджет нашої команди середній у другій лізі.
— А якщо порівнювати з першоліговими колективами?
С. Р.:
— То у нас приблизно удвічі менший… Якщо колись підвищимося у класі, то, звісно ж, бюджет доведеться збільшувати. Ну, а зарплата у молодих — одна, у лідерів команди — інша. Але це конфіденційна таємниця. Я не хотів би розголошувати, а то у нас у команду черга бажаючих грати вишикується…
— Вас турбує уболівальник з 20-річним стажем. Запитання до головного тренера. Скажіть, чи є реальна можливість потрапити до першої ліги? Я знаю, що ви не опускаєте руки боретеся, але порівнюючи бюджети вашого клубу та “Княжої”, розуміючи, що федерація буде підтримувати клуб із Київської області, виникають сумніви у виході “Ниви” до першої ліги.
Ю. К.:
— Я дивлюся не на бюджет, а на поле і на турнірну таблицю! Нині маємо розрив лише в одне очко…
— Та ми все це знаємо і розуміємо, але “Княжа” у другому колі приймає “Ниву” вдома. Вони ж вас там “задавлять”…
Ю. К.:
— Мене важко задавити (жартує — авт.), у мене маса велика. А що ж до гри, то я не думаю, що там буде якийсь бандитизм. Гадаю, в основному підсумок гри буде залежати від футболістів, наскільки хто буде краще готовий до цього матчу. Два роки тому я керував луганською “Зорею” і ми боролися за вихід до вищої ліги з київською “Оболонню”, а її власник був офіційним спонсором ФФУ. Тим не менше, до “вишки” вийшла “Зоря”, а не “Оболонь”. Є, звісно ж, певні моменти, пов’язані з тиском федерації на суддівство, але сподіваємося, що все вирішить майстерність футболістів.
— Ми у вас віримо і просимо якнайдовше затриматися у Тернополі.
Ю. К.:
— Дякую.
— А на скільки у вас підписаний контракт?
Ю. К.:
— На півтора року. Півроку я уже відпрацював, залишився ще рік.
— Доброго дня, мене звати Олександр, уболівальник з 25-річним стажем. Степане Богдановичу, чого ви не ставите питання про передачу вам стадіону в Кутківцях? Його ж віддадуть під забудову.
С. Р.:
— Справа у тому, що головне нині завдання — реанімувати стадіон і базу на комбайновому заводі. Ще екс-міський голова Богдан Левків дав нам дозвіл опікуватися нею, але у клубу були важкі часи, тож до тієї бази руки не доходили. Але уже з наступного тижня плануємо розпочати там ремонтні роботи і готувати поле для другої команди. Та й “основа” фактично не має де тренуватися.
“До роздягалень як завезли крісла у 80-их роках, так вони і стоять”
— Ви у відповіді згадали другу команду. Чи вже вирішене питання про її виступ у чемпіонаті області?
С. Р.:
— Так, вирішене, залишилося погодити деякі нюанси.
— Мене звати Ростислав. Чи передали уже клубові базу у Великих Гаях?
С. Р. — Ні, базу клубові не передали. Але наразі ніхто нас, як це було на початку минулого сезону, не виганяє, і ми вдячні хоча б за це. Були розмови про передачу, ми були готові і компенсувати, але до кінця нічого не вирішили...
— І ще одне запитання: чи можуть “Княжій” заборонити підвищуватися у класі через те, що у неї один із власників із ФК “Львів”?
С. Р.:
— Я гадаю, що якби захотіти, то власника можна змінити за один день. Це не буде перешкодою.
— Мене звати Андрій (у слухавці дитячий голос — авт.). Як ви вважаєте, матч з “Княжою” буде головним у сезоні чи доля першого місця вирішиться у наступних іграх?
Ю. К.:
— Ну, однозначно, від цього матчу багато що буде залежати. Але він не буде визначальним, адже грати залишиться ще півкола, і будь-яка “осічка” може мати вирішальне значення. Проте результат матчу з “Княжою” важко переоцінити: та команда, яка його виграє, піде у відрив і “дістати” її буде важко. Цій грі можна присвоїти статус фінальної.
— І як команда поставиться до цього матчу?
Ю. К.:
— З повною відповідальністю. Усі прекрасно розуміють його значення і тут гравців навіть налаштовувати не потрібно. (Після завершення розмови з усмішкою — авт.). Це вже професіонал телефонував...
Ігор Біскуп: — До речі, дуже багато молоді нині приходить на стадіон і це не може не тішити.
Ю. К.: — Якби ще матчі були у вихідні дні, то це додаткові 3-4 тисячі уболівальників. А так через відсутність освітлення змушені починати ігри в обідню пору робочого дня.
— До речі, чи вирішується якось проблема освітлення та табло. Я розумію, що це запитання не за адресою, але ви в курсі останніх подій. Хоч якісь кроки з боку керівництва міста та стадіону є?
Ю. К.:
— Про що ти говориш… Коли ми грали з “Таврією”, Михайло Фоменко зайшовщи у роздягальню, вигукнув: “Кам’яне століття!”. Це ж жахливо. Зазвичай після міжсезоння у роздягальнях футбольних команд бодай пахне фарбою, а тут навіть косметичний ремонт не зроблений. Соромно заходити в туалет. Мер говорить про глобальні речі — другу професійну команду в Тернополі, то хоча б якийсь ремонт в роздягальнях зробили. Хоч би штори повішали, а то з вулиці видно, як футболісти переодягаються.
І. Б.: — Як завезли крісла у 80-их, то вони так і стоять…
С. Р.: — Ми не можемо самотужки потягти ще й встановлення нового табло. Якщо б нам віддали стадіон у довгострокову оренду, то ми, звісно, зробили б і ремонт, і нове табло встановили… Та там лише ті, хто орендує приміщення, сплачують шалені гроші.
“Я знаю кількох добрих нападаючих, але вони грають у Лізі Чемпіонів”
— Мене звати Василь. Юрію Григоровичу, що з Бугайчуком?
Ю. К.:
— У Валерія Бугайчука рецидив старої травми пахових кілець. Взимку йому робили повторну операцію. Він уже приступив до індивідуальних тренувань.
— А як ви плануєте вирішувати проблему нападу, адже, гадаю, у міжсезоння вона так і не була вирішена?
Ю. К.:
— Хід сезону покаже. Номінальні нападаючі у нас є…
— Але ж вони не забивають. Відзначаються лише захисники та хавбеки. Може, варто було сильніших форвардів запросити?
Ю. К.:
— Ну, я знаю кількох добрих нападаючих, але вони грають у Лізі Чемпіонів і до нас, на жаль, не перейдуть. У нас був Кирилов, але ми розуміли, що за потенціалом він гравець вищої ліги, і він у міжсезоння перейшов до охтирського “Нафтовика”. Ми його замінили трьома нападниками, кожен з яких здатен виконувати різні функції на полі. Наразі є елемент незіграності. Давайте повернемося до цієї розмови наприкінці чемпіонату. Наразі не до видовищності, потрібно набирати очки. Трава підросте — піде інший футбол. До того ж для нас поле центрального стадіону не рідне, адже нам там не дають тренуватися, тож мусимо звикати, як і суперник. Добре лише, що уболівальники вправно і старанно допомагають. Дуже їм за це дякую.
— А де Василь Рибак?
Ю. К.:
— Ми запросили його, але він вирішив заробити грошей і поїхав на оглядини до Білорусі. Там отримав травму. Добре, що у нас розуміючий президент. Ми взяли Рибака до команди, платимо гроші, зробили операцію, але  він відновиться через місяць.
— Доброго дня, Степане Богдановичу. Вас турбують уболівальники з ВАТ “Текстерно”. Не подобається нам автобус, яким їздить “Нива”.
С. Р.:
— Ви гадаєте, що він мені подобається?
— Чого ж міська та обласна влада вам у цьому плані не посприяють?
С. Р.:
— Та нам не лише не дають, а навіть відбирають. Ми лише можемо заздрити сусідам із Чернівців та Хмельницького, де влада справді піклується футбольними командами. Ми ж наразі не можемо самотужки забезпечити команду комфортабельним автобусом, але, можливо, колись такий час настане.
“В одному середовищі неможливо зростати у майстерності”
— Чи змінився мікроклімат у команді після приходу під час зимового міжсезоння відразу дев’ятьох новачків? Адже дехто втратив місце в “основі”…
Ю. К.:
— У принципі до нас прийшли досвідчені футболісти. Дуже важливо, коли ті, хто приходить, допомагають заробляти гроші тим, хто є, а не навпаки. До того ж у нас в команді є Лукашук… Він справжній каталізатор мікроклімату, коли потрібно розрядить ситуацію жартом. Просто ідеальна людина для колективу. Та й новачки переважно із західного регіону, тож проблем практично нема. Ну і рівень взаєморозуміння в колективі дуже залежить від результату спільної діяльності. Якщо його досягають, то колектив автоматично згуртовується.
— Восени ви відзначали, що при підвищенні клубу в класі його склад має оновлюватися на 30-40%. Після міжсезонної селекції ви не змінили думки?
Ю. К.:
— Звичайно, ні. Футболісти мають зростати в майстерності, у когось вчитися. В одному середовищі неможливо зростати у майстерності. Навіть молодь має прогресувати поруч із більш досвідченими і майстернішими. Якщо Семенцю підказує і показує, наприклад, Задорожний, то він сприймає ці поради, а якщо Лопушняк, то він відповість йому тим самим. Ось і все.
— Охарактеризуйте, будь ласка, нападаючих, які грають у складі “Ниви”.
Ю. К.:
— Раніше усі якості сучасного форварда поєднував один Кирилов, а тепер троє гравців доповнюють один одного. За класом, гадаю, найкращий Вікарюк. Він нападник штрафного майданчика, має відмінне голеве чуття. На зборах забив п’ять голів. Може, у нього нема необхідних фізичних даних, але чудово розуміє гру і у той же час є командним гравцем. Сливка — нападаючий таранного типу, незамінний, коли потрібно створювати тиск на ворота суперників. У нього великий потенціал, але потрібен час, щоб його розкрити. Головне, що бажання у нього є. Усі інші — не чисті нападники. Ми їх підбирали для атаки з глибини. Дуже добрі швидкісні якості у Кунделя та Герасименка. Розраховуємо, безумовно, і на Рибака. Він і швидкісний, і обсяг роботи виконує великий, та й індивідуально сильний.
— А Дмитро Кривий?
Ю. К.:
— Ну, йому ще потрібен час. У нього є набір технічних і фізичних якостей, необхідних для форварда. Потенціал великий, але немає реалізації. Чи буде вона? Складно сказати…
— З молодих наразі зупиняєтеся на Семенці?
Ю. К.:
— Сильно провів збори Лопушняк, але отримав травму. А Семенець помітно прогресує і за підсумками тестування був одним з кращих за швидкістю навіть серед дорослих. Наприклад, 30 метрів він пробіг за 3,98 секунди. Взимку ми стояли перед вибором: шукати десь зірку 1990 року народження чи зупинитися на своїх, щоб вони бодай не заважали команді? У міжсезоння ми зрозуміли, що все добре уже давно розібрали, то краще зупинитися на своїх.
— Доброго дня, мене звати Ігор. Чи будуть у складі “Ниви” легіонери?
С. Р.:
— Це можливо лише тоді, коли будемо грати в першій лізі, у другій лізі легіонерам грати заборонено.
— Доброго дня, влітку “Ниві” виповниться 30 років. Чи будете відзначати цю подію?
— Ми будемо відзначити цю дату. На червень плануємо святковий захід на Центральному стадіоні. Ще не знаю, яким чином, але ця подія не пройде непоміченою у Тернополі.

Денис Лучка, "Нова Тернопільська газета".

Коментарі


Додати коментар

Будь-ласка, зареєструйтесь для додавання коментарів