Авторизація | Реєстрація

Інтерв'ю з Іллею Семіоніді

  • 08.09.2007 13:04
  • 2
  • 8646

"Швидка допомога" тернопільської "Ниви"
Незмінний лікар "жовто-зелених" Ілля Семіоніді, пропрацювавши в клубі понад 17 років вирішив податися на пенсію
Таємниця великого футболу схована під замком в маленькому саквояжі лікаря. Помилкою є думати, що успіх команди залежить лише від таланту її тренерського штабу і гравців. Багато, дуже багато залежить від головного ескулапа спортивної дружини. В тернопільській "Ниві" цей бойовий пост протягом останніх 17-ти років належав Іллі Семіоніді. Відзначивши нещодавно свою 66-у річницю незмінний лікар найсильнішої команди області вирішив піти на заслужений відпочинок.

Без ліцензії ПФЛ
- Ілля Івановичу, наскільки мені відомо, Ви народилися далеко за межами України.
- Справді, родом я з Краснодарського краю, де й народився в далекому 1941 р. 1944 р. батька направили на роботу до Підволочиська. Там ми прожили 12 років, а вже з 1956 року всією сім'єю переїхали в Бережани. Довелося там закінчувати "10-річку", паралельно отримав перший розряд з гімнастики. В Бережанах прожив усього три роки, і знову переїзд. Цього разу до Казахстану. Поселилися ми в місті Джамбул. Саме там здобув медичну освіту за спеціальністю фельдшер, а також виконав норматив майстра спорту з гімнастики. Далі була служба в війську та повернення в Україну. З листопада 1966 року працював лікарем у Тернопільській психіатричній лікарні. Там пропрацював чверть віку.
- Як потрапили до "Ниви"?
- Сталося так, що моя дружина потоваришувала з дружиною тодішнього наставника "Ниви" Михайла Михайловича Дунця. Ми здружилися сім'ями, і згодом родина Дунців обрала мою дружину кумою для свого молодшого сина. Потім пан Михайло запропонував мені роботу в "Ниві".
- Довго вагалися?
- Завжди мав потяг до спорту, тому погодився відразу. До виконання своїх обов'язків у "Ниві" приступив у лютому 1990 року. Тоді команда вирушила на збори в Сочі (Росія), а я через обставини повинен був залишитися в Тернополі. А вже всі наступні збори завжди був разом із командою. Пройшов з "Нивою" від другої союзної ліги (буферна зона) до другої української. Бачив і добре, і погане. Особливо пам'ятним є той час, коли ми двічі перегравали київське "Динамо" і тричі - донецький "Шахтар". Що найбільш приємно: одного разу гірників побили на власному полі - 2:4. Тоді люди в Тернополі приходили на кожну гру, як на свято.
Розмовляв Володимир ЛІВІНСЬКИЙ

"Швидка допомога" тернопільської "Ниви"
Незмінний лікар "жовто-зелених" Ілля Семіоніді, пропрацювавши в клубі понад 17 років вирішив податися на пенсію
Таємниця великого футболу схована під замком в маленькому саквояжі лікаря. Помилкою є думати, що успіх команди залежить лише від таланту її тренерського штабу і гравців. Багато, дуже багато залежить від головного ескулапа спортивної дружини. В тернопільській "Ниві" цей бойовий пост протягом останніх 17-ти років належав Іллі Семіоніді. Відзначивши нещодавно свою 66-у річницю незмінний лікар найсильнішої команди області вирішив піти на заслужений відпочинок.

Без ліцензії ПФЛ
- Ілля Івановичу, наскільки мені відомо, Ви народилися далеко за межами України.
- Справді, родом я з Краснодарського краю, де й народився в далекому 1941 р. 1944 р. батька направили на роботу до Підволочиська. Там ми прожили 12 років, а вже з 1956 року всією сім'єю переїхали в Бережани. Довелося там закінчувати "10-річку", паралельно отримав перший розряд з гімнастики. В Бережанах прожив усього три роки, і знову переїзд. Цього разу до Казахстану. Поселилися ми в місті Джамбул. Саме там здобув медичну освіту за спеціальністю фельдшер, а також виконав норматив майстра спорту з гімнастики. Далі була служба в війську та повернення в Україну. З листопада 1966 року працював лікарем у Тернопільській психіатричній лікарні. Там пропрацював чверть віку.
- Як потрапили до "Ниви"?
- Сталося так, що моя дружина потоваришувала з дружиною тодішнього наставника "Ниви" Михайла Михайловича Дунця. Ми здружилися сім'ями, і згодом родина Дунців обрала мою дружину кумою для свого молодшого сина. Потім пан Михайло запропонував мені роботу в "Ниві".
- Довго вагалися?
- Завжди мав потяг до спорту, тому погодився відразу. До виконання своїх обов'язків у "Ниві" приступив у лютому 1990 року. Тоді команда вирушила на збори в Сочі (Росія), а я через обставини повинен був залишитися в Тернополі. А вже всі наступні збори завжди був разом із командою. Пройшов з "Нивою" від другої союзної ліги (буферна зона) до другої української. Бачив і добре, і погане. Особливо пам'ятним є той час, коли ми двічі перегравали київське "Динамо" і тричі - донецький "Шахтар". Що найбільш приємно: одного разу гірників побили на власному полі - 2:4. Тоді люди в Тернополі приходили на кожну гру, як на свято.
- Не так давно ПФЛ запровадило ліцензування команд. Згідно нього мають бути ліцензованими і лікарі.
- Зізнаюсь щиро, я ніколи не мав лікарської ліцензії. Мабуть, у моєму віці мене мало нового змогли б навчити.
- Спортивних лікарів часто порівнюють із "фронтовими медиками". Ви згодні з цим визначенням?
- Професія спортивного лікаря полягає в тому, що ти, ще не добігаючи до футболіста, маєш визначити, що саме сталося. Весь час треба уважно спостерігати за грою і звертати увагу на кожну дрібницю. Яке було зіткнення, чи був характерний звук при зіткненні, за що саме тримається гравець і т.п.?
- Тобто весь матч Ви в напрузі?
- Саме так. Маю бути готовим у кожну мить вискочити на поле і надати першу медичну допомогу. Часто буває, коли я прибігаю до гравця, то він каже, що відчуває неймовірний біль і потребує заміни. Як правило, це звичайний больовий шок, який триває максимум 2-3 хвилини. Вистачає лише "заморозити" ногу і трохи зачекати, після чого гравець без проблем може продовжувати гру.

Ящука не змогли прооперувати в Україні
- А коли сидите на лавці, то більше доводиться спостерігати за ігровими зіткненнями, чи за грою?

- Напруга в матчі буває не щоразу. Спочатку мені було дуже важко працювати, адже я абсолютно не знав специфіки роботи. Сидів як на голках, під час кожного зіткнення зривався з лавки і готувався вибігти на поле. Давалося взнаки незнання специфіки роботи спортивного лікаря. З часом набрався досвіду і пішло як по маслу. Зараз, коли бачу ігрове зіткнення, то можу визначити наперед, чи футболіст відразу ж підведеться на ноги, чи, можливо, потрібна допомога лікаря.
- Переломи траплялися?
- Бувало. Одного разу під час гри в Одесі проти місцевого "Чорноморця" дуже специфічний перелом отримав грузинський легіонер "Ниви" Кахабер Дгебуадзе. Спостерігаючи за грою, я чітко бачив зіткнення між ним та одеситом, але збоку воно виглядало звичайним ігровим моментом, яких під час поєдинку сотні. Коли підбіг до нього, Каха сказав, що відчуває страшенний біль у плечі, але при цьому цілком нормально може ним рухати. Я, як зазвичай роблю в таких випадках, заморозив його болячку, але не минуло й двох хвилин, як Дгебуадзе попросив заміну... Оглянувши його повторно, помітив, що плече дещо змістилося. Спробував на дотик ключицю і виявилося, що вона зламана.
- У перерві між матчами ви "безробітний"?
- Зовсім ні. Роботи буває дуже багато. Під час гри всі футболісти отримують якісь пошкодження, забої, які потрібно лікувати. Гравці пробігали 45 хвилин, і хтось повинен розтерти їм м'язи, обробити рану, накласти лід... Трапляються мікротравми, якщо їх відразу не помітиш, після перерви вони обов'язково дадуть про себе знати. Звичайно, бувають ігри, коли роботи обмаль.
- І уколи доводиться робити?
- Якщо потрібно, щоб незначна травма швидше загоїлася, роблю й уколи.
- Відверто кажучи, з боку здається, що робота спортивного лікаря "лежача". Подивився матч, кілька разів вибіг на поле...
- І мені теж здається, що у Вас така ж робота: сів, написав статтю, отримав гонорар... і вільний. Насправді як у Вас, так і у мене важка праця. І роботи чимало. Пересічному вболівальникові доводиться бачити мене лише на матчах. Решта залишається, так би мовити, поза кадром. Так, значну частину часу я перебуваю разом з командою на тренуваннях, де, до речі, може трапитись будь-що. А коли тернопільська команда грала у Вищій лізі, то доводилось навіть по 2-3 дні жити на заміській базі.
- "Нива" застосовує якісь фармпрепарати?
- Ні, я категорично проти цього! Хоча в цілому світі, чи навіть у нас, в Україні, це частенько практикується. По-перше, ці препарати не з дешевих, а по-друге, при їх використанні потрібно все тримати під контролем (знати характеристику медикаменту, його вплив на футболіста і т.д.).
- На матч ви випускаєте повністю здорову команду з погляду медицини?
- Абсолютно здорову. Перевіряю пульс, тиск…
- Але ж є якісь мікротравми.
- В таких випадках я запитую гравця, чи він зможе грати, при цьому напевно знаючи, що травма несерйозна. Якщо він впевнено каже, що зможе, тоді я дозволяю грати.
- В одному з інтерв'ю колишній гравець тернопільської "Ниви" та бельгійського "Андерлехта", Олег Ящук розповів, що в "Ниві" йому доводилося цілий сезон грати з травмою.
- В Олега були проблеми із паховими кільцями. Тоді в Україні не було таких спеціалістів, хто б зміг його прооперувати. Його оглядали в Тернопільській міській лікарні №3, в столиці, але все марно. А коли його у "Ниви" викупив "Андерлехт", йому й зробили відповідну операцію, до того ж не одну, а кілька.
- А в кого з гравців "Ниви" була найсерйозніша травма?
- Саме в Дгебуадзе, про якого я розповідав вище. Більше того, у вищезгаданій грі. Тоді частина зламаної ключиці розташувалася біля артерії. На привелике щастя, все закінчилося благополучно. Інші травми були дріб'язковими.
- Травми частіше стаються під час гри чи на тренуваннях. Взагалі-то, на тренуваннях, мабуть, усе набагато серйозніше, ніж у матчах, адже на хлопців дивиться тренер, спостерігає, як себе проявить той чи інший гравець. Відбувається так звана боротьба за місце в "основі".
- В "Ниви" ніколи не було значного підбору виконавців, як, наприклад, у грандів українського футболу, коли на одну позицію претендує 2-3 гравці, а тому і тренування проходили у спокійнішій атмосфері. Окрім того, ми просимо хлопців, щоб на тренуваннях грали обережніше. Отож, звичайно, під час гри ризик отримати травму більший.
- Але і на тренуваннях без травм не обходиться.
- Одного разу м'ячем у потилицю поцілили колишньому гравцю "Ниви" Андрієві Шпаку. Андрій не очікував сильного удару і в результаті мав струс мозку.

"Зенітівці" гралися" в злодіїв
- Ви опікуєтесь лише футболістами?

- Та ні, доводиться бути своєрідним сімейним лікарем. Частенько доводилося консультувати з приводу якихось травм дружин і дітей футболістів. У пору Радянському Союзу в регламенті чемпіонату було прописано, що спортивний лікар має бути паралельно й сімейним. Тепер же цього немає.
- Чи були (за Вашу лікарську кар'єру) в "Ниви" гравці, які схильні до травматизму?
- Найбільше під це визначення підходить Михайло Дем'янчук. Тут дуже велику роль відіграє структура м'язів. Витривалі м'язи - це ті, які є подовгуватими. А короткі м'язи більш вразливі. До людей з подовгуватими м'язами належали Володимир Венгринович, Сергій Тимофеєв.
- Усім любителям футболу знайома картина: лікар вибігає на поле з валізою в руках надавати допомогу травмованому гравцеві. Відкриєте таємницю вмісту цієї валізи?
- У ній є все: нашатирний спирт, вата, бинти, пластирі, хлороетил, перекис водню, йод і т.д. Словом, усе, що має бути в працівників "швидкої допомоги", щоб надати першу медичну допомогу в багатьох екстремальних ситуаціях.
- У позаробочий час підтримуєте форму, хоча б для того, щоб пробігтися із валізою через усе поле?
- Зазвичай мій день розпочинається о шостій ранку. Я випиваю невелику філіжанку кави, дивлюся новини, а потім, коли вже відчуваю, що цілком прокинувся, беруся за свою 16-кілограмову гирю. На неї витрачаю щоденно по 30-40 хвилин, незалежно від того, чи це вихідний, свято, чи наступний після вищеперелічених (сміється - авт.). З віком ранкова зарядка стає необхідністю, щоб весь час тримати себе в формі і не підчепити якоїсь болячки. Якщо суглобам не давати працювати, то з роками м'язи забиваються.
- А спеціально не бігаєте?
- Бігають ті, кому потрібно схуднути. В мене із зайвою вагою проблем немає.
- Які стосунки в команді "лікар-футболіст"?
- Найкращі стосунки в команді - це завжди між футболістом і лікарем. Але спершу треба домогтися, щоб тебе поважали. Мій онук трохи молодший за теперішніх гравців "Ниви", а тому хлопці мене частенько називають "дєдом". А раніше жартома казали "батя". Мені гравці довіряють більше, ніж будь-кому в команді. Вони мають мені відкриватися. Якщо футболіст не відкривається, то з ним важко знайти спільну мову, а отже, й допомогти.
- На думку лікаря, якою ви бачите ідеальну команду?
- Ідеальна команда - це здорова команда.
- Без травм?
- Без травм не буває спорту, тим паче професійного.
- Були якійсь кумедні випадки під час вашої роботи в команді? Можливо, на зборах траплялися курйози?
- На зборах мало приколів, там більше важкої праці.
- От я пам'ятаю, як одного разу ви розповідали історію про збори "Ниви" в Швеції…
- Так, було. Одного разу, здається, в 1993 році, коли команда їздила на збори в Швецію, там сталася цікава історія. Щоправда, не з нами, а зі санкт-петербурзьким "Зенітом". Один із пітерців, зайшовши в місцевий супермаркет у шортах, вийшов звідти відразу в двох (сміється - авт.). Звісно, це відразу помітила охорона. Наробили тоді галасу. І буквально того ж дня з країни депортували повністю всю команду "Зеніт", яка пробула на зборах менше часу, ніж планували. Зрозуміло, що кошти, які вони заплатили наперед за готель, харчування та інші послуги їм ніхто не повернув. Але це більше схоже на кримінал, ніж на курйоз.
Розмовляв Володимир ЛІВІНСЬКИЙ

ДОСЬЄ

Прізвище, ім'я та по батькові:
Ілля Іванович Семіоніді
Дата народження: 30 липня 1941 р.
Місце народження: Станіца Кримська (Краснодарський край, Росія).
Спортивні досягнення: Майстер спорту СРСР з гімнастики.
Трудова діяльність: 1959 р. - закінчив медичне училище за спеціальністю фельдшер у м.Джамбула (Казахстан). З 1966 р. по 1990 р. працював у Тернопільській психіатричній лікарні. А з лютого 1990 р. приступив до виконання обов'язків лікаря ФК "Нива", де працював понад 17 років, до липня 2007 року.

Коментарі

  • 249

    ZEPHYR 9 September 2007, 11:06

    Поаважаю таких людей які все життя відали на одну справу. І були з командою і в горі і в радояті .РЕСПЕКТ!!!!!!
  • 248

    Vasyok 10 September 2007, 12:10

    Здоров"я міцного Вам бажаю Ілля Іванович. Побільше таких нам відданих своїй справі людей.:D

Додати коментар

Будь-ласка, зареєструйтесь для додавання коментарів